The Gingerbread Man vs. Колобок

The Gingerbread Man

Once upon a time there lived an old man and an old woman. They lived in a little neat house in a wood.

The old woman often baked wonderful cakes and pies for the old man. One day she decided to bake something special for him. So she made a beautiful gingerbread man. He had raisins for eyes, a currant for his nose and a pink sugar waistcoat.

When he was baked the woman took him out of the oven and laid him on the table to cool. Then she went to the yard to water flowers. As soon as she was out, the gingerbread man sat up on the table, than climbed down and ran out of the door.

The old man and the old woman saw him. “Stop! Stop!” they cried.

But the gingerbread man only laughed and said:

“Run, run as fast as you can.

You can’t catch me –

I’m the Gingerbread Man!”

And he ran even faster, with the old man and the old woman running behind him.

A gentle brown cow was grazing in the meadow. She saw the gingerbread man and thought, “I would like to taste him”. So she cried, “Stop! Stop!”

But the gingerbread man only laughed:

“Run, run as fast as you can.

You can’t catch me –

I’m the Gingerbread Man!

I got away from the old woman and the old man,

And I can get away from you,

I can, I can.”

And he ran faster than ever, with the old woman, the old man, and the gentle brown cow after him.

Then he saw a big brown bear who was eating honey near the tree. When the bear smelled the wonderful ginger smell he wanted to taste the gingerbread man with his honey. So the bear cried, “Stop! Stop!”

But the gingerbread man laughed and cried out:

 “Run, run as fast as you can.

You can’t catch me –

I’m the Gingerbread Man!

I got away from the old woman 

and the old man, and the gentle brown cow.

And I can get away from you,

I can, I can.”

And he ran with the old woman, the old man, the gentle brown cow and the big brown bear all running after him.

At last the gingerbread man saw a river before him, he did not know how he could cross it. But a wily red fox was sitting near the river, and when he saw the gingerbread man, he decided that he would eat him.

As the gingerbread man ran up to the bank of the river, the wily red fox came out to meet him.

“Jump on my tail and I will carry you across the river”, he called to the gingerbread man.

“If I do you will eat me”, said the gingerbread man.

“Oh, no! I don’t like gingerbread!” said the wily fox.

So the gingerbread man jumped on the fox’s tail, and the wily fox stepped into the river.

But the water grew deeper and soon it came up to the feet of the little gingerbread man.

“Fox!” he said. “I’m getting wet”.

“Jump on my back!” cried the wily red fox.

The gingerbread man jumped on the fox’s back, but again the water reached the gingerbread man’s feet.

“Fox!” he said again. “I’m getting wet”.

“Jump on my head!” cried the wily red fox.

The gingerbread man jumped on the fox’s head, but it did not help. The water reached his feet again.

“Jump on my nose!” said the wily red fox.

The gingerbread man jumped on to the fox’s nose, but the wily fox opened his mouth and swallowed him.

(An Old English Tale)

Колобок

Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:

— Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько яйцями борошно, що назмітала спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.

Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісеньки заспіваю:

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,—

Я від баби втік,

Я від діда втік,

То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Зустрічає його вовк:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,—

Я від баби втік,

Я від діда втік,

Я від зайця втік,

То й від тебе втечу!

Та й побіг... Біжить тай біжить, аж іде ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,—

Я від баби втік,

Я від діда втік,

Я від зайця втік,

Я від вовка втік,

То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,—

Я від баби втік,

Я від діда втік,

Я від зайця втік,

Я від вовка втік,

Від ведмедя втік,

То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

Колобок скочив їй на язик та й почав співати:

Я по засіку метений...

А лисичка — гам його! Та й з'їла!